Штрафи через аліментну заборгованість: міфи та правда

 

Штрафи, призначені через аліментну заборгованість, мають дещо інше спрямування, ніж звичайні.

 

                Міфи, пов’язані зі сплатою штрафів через аліментну заборгованість, розвінчали у Міністерстві юстиції України.

 

МІФ 1. Штрафи через аліментну заборгованість призначаються у судовому порядку.

Закон України “Про виконавче провадження” визначає процедуру примусового стягнення дитячих коштів. Один з ефективних методів тиску на боржника – це накладання фінансових санкцій у вигляді штрафів.

Оскільки рішення про стягнення аліментів перебуває в органах державної виконавчої служби, саме державний виконавець приймає рішення про застосування штрафу. Тому немає потреби звертатися до суду щодо цього питання.

 

МІФ 2. За накладанням штрафів потрібно особисто звертатися до виконавця.

Державний виконавець у межах виконавчого провадження, дотримуючись вимог законодавства, автономно визначає штраф без особистого звернення кредитора.

 

МІФ 3. Штрафи за невиплату аліментів є фіксованими.

Штраф встановлюється у відсотковому співвідношенні до загальної суми заборгованості з дитячих виплат за певний період часу.

 Наприклад:

за 1 рік невиплати аліментів – 20% від суми боргу;

за 2 роки – 30%;

за 3 роки – 50%.

 

 

МІФ 4. Штрафні кошти за невиплату аліментів перераховуються у бюджет держави.

Штрафи за невиплату аліментів мають не тільки виховний, але й цільовий характер. Таким чином, відповідна сума коштів повністю перераховується на користь дитини.

 

МІФ 5. Під час воєнного стану призупиняється накладення будь-яких фінансових санкцій за прострочення аліментів.

Введення воєнного стану не призводить до припинення нарахування пені за прострочення сплати аліментів. Таким чином, невиконання батьківських обов’язків та невиплата аліментів обов’язково призведе до нарахування штрафу.

 

Джерело : Інформаційний портал "Юридичний факт"