24 серпня, тридцятий рік поспіль, Україна відзначає День Незалежності, день
утворення нашої держави в сучасному вигляді.
Саме цього дня 1991 року Верховна рада УРСР ухвалила ПОСТАНОВУ ТА АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ.
Ось текст доленосного документу , який змінив наше життя.
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1427-12#Text
Але основні правові
засади Постанови та Акту було прийнято ще за рік до цього.
І перший День
Незалежності України було відзначено 16
липня 1991 року.
Чому?
Бо саме цього ж дня, але у 1990 році, Верховна Рада Української PCP
прийняла знаменний, історичного значення документ - ДЕКЛАРАЦІЮ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ.
Вона заклала основні принципи
державотворчих процесів, стала
основою нового законодавства України, кроком на шляху просування до
незалежності.
За прийняття цієї Декларації проголосувало більш ніж 98 відсотків депутатів
тодішньої Верховної Ради.
Весь текст документу:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/55-12#Text
Основні положення цього документу такі:
У преамбулі та десяти розділах Декларації підкреслювалося, що Верховна Рада
УРСР проголошує суверенітет України як “верховенство, самостійність, повноту і
неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і
рівноправність у зовнішніх відносинах”.
Важливим є те, що в Декларації
про державний суверенітет України вперше в новітній національній історії поруч
із “Українською РСР” вжито слово “Україна” як офіційна назва держави.
Одне з головних – положення про громадянство: всі громадяни рівні перед законом, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять; громадяни всіх національностей становлять народ України.
Територія УРСР – в існуючих кордонах недоторкана.
Від імені народу України може виступати тільки Верховна Рада.
Національним багатством може володіти виключно Український народ.
В економічній сфері – створення власних банків, самостійне формування
цінової, фінансової, митної та податкової системи та державного бюджету,
контроль за використанням його коштів, а в разі потреби – запровадження власної
грошової одиниці.
Проголошувалося також право на власні Збройні сили, внутрішні війська,
органи державної безпеки. Українська держава мала самостійно визначати порядок
проходження військової служби громадянами республіки.
Було задекларовано намір України в майбутньому стати нейтральною державою,
яка не братиме участі у військових блоках і дотримуватиметься трьох неядерних принципів:
не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї. УРСР у повному обсязі
відновлює свій міжнародний статус, а отже, є повноправним учасником міжнародних
відносин, безпосередньо бере участь у загальноєвропейському процесі та
європейських структурах.
Державні органи влади мали забезпечувати національно-культурне відродження
Українського народу, запровадження та функціонування української мови у всіх
сферах суспільного життя. Україна зарезервувала за собою право на повернення у
власність її народу національно-культурних та історичних цінностей, які
тимчасово знаходяться за її межами. Крім того, всім національним групам, які
проживали на території України, гарантувалося право на вільний
національно-культурний розвиток.
Майже всі положення Декларації
суперечили чинній на той час Конституції УРСР.
Починалась нова ера в новітній українській
історії.
І тоді ж, 16 липня 1990 року,
Верховна Рада Української PCP ухвалила ще один документ - постанову «ПРО
ДЕНЬ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ».
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/56-12#Text
У цьому документі зазначено: «Зважаючи на волю українського народу та його
одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття
Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року, Верховна Рада
Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє:
Вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно
відзначати його як державне загальнонародне свято України».
Через деякий час, а саме 18 червня 1991 року, були внесені відповідні зміни до статті 73 Кодексу законів про працю Української PCP, після чого, в переліку святкових днів з'явився запис: «16 липня - День Незалежності України».
А за місяць, 24 серпня 1991 року, реагуючи на тривожні події 19 серпня в
Москві, Верховна Рада України прийняла
історичний документ виняткового значення для долі українського народу — АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ.
У ньому зазначалося: «Виходячи із
смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною у зв'язку з державним
переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення
в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та
іншими міжнародно- правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний
суверенітет України, Верховна Рада урочисто проголошує незалежність України та
створення самостійної української держави — України. Територія України є
неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність
виключно Конституція і закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення».
За Акт проголосувала абсолютна більшість депутатів Верховної Ради.
УРСР перестала існувати. І на геополітичній карті світу постала нова
самостійна держава — УКРАЇНА.
Втретє за 350 років від Визвольної війни середини XVTI ст. Україна здобула
самостійність. У результаті одвічна мрія багатьох поколінь українського народу
здійснилася, українці нарешті здобули власну державу і отримали могутній поштовх для подальшого розвитку
національного життя.
Тоді ж було вирішено провести республіканський
референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності.
До речі, Україна єдиною з республік колишнього СРСР провела всенародний
референдум щодо незалежності.
Він був потрібен, щоб нейтралізувати політичні спекуляції противників
української незалежності, які заявляли, що народ не підтримує Акт про
незалежність. Союзне керівництво на чолі з президентом СРСР М. Горбачовим, вело
активну роботу в цьому напрямі. Крім того, світове співтовариство не поспішало
з визнанням самостійності України, вичікуючи, як розгортатимуться події. На
всеукраїнському референдумі кожен громадянин мав чітко відповісти «Так,
підтверджую», або «Ні, не підтверджую» на питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт
проголошення незалежності України?»
Референдум 1 грудня 1991 року увійшов в історію України як одна з
найсвітліших подій, день національної гідності її народу. На запитання в
бюлетені для голосування на всеукраїнському референдумі «Чи підтверджуєте Ви
Акт проголошення незалежності України?» 90,32% виборців відповіли: «Так,
підтверджую».
І, оскільки Верховна Рада проголосила
Незалежність 24 серпня, аа референдумі це рішення підтвердив то виникла потреба
змінити дату святкування Дня незалежності.
Тож 20 лютого 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про День
незалежності України». В ній зазначено: «Зважаючи
на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності,
підтверджуючи історичну вагомість прийняття Акта проголошення незалежності
України 24серпня 1991року, Верховна Рада України постановляє:
1. Вважати день 24 серпня Днем незалежності України і щорічно відзначати
його як державне загальнонародне свято України.
2. Постанову Верховної Ради Української РСР «Про День проголошення
незалежності України» від 16 липня 1990 року вважати такою, що втратила
чинність.»
Відповідно до цього 5 червня 1992 року Верховна Рада України постановила: у
частині першій статті 73 Кодексу законів про працю України слова «16 липня —
День незалежності України» замінити словами «24 серпня — День незалежності
України».
Тому, від 1992 року, День незалежності України щороку відзначається
24 серпня.
Джерело: мережа інтернет
Коментарі
Дописати коментар