"ПОДОРОЖ МІСТОМ ДОБРОТИ" - правова вікторина до Всесвітнього дня дітей

 



Щорічно, 20 листопада, у річницю прийняття Конвенції про права дитини, світова спільнота  відзначає  Всесвітній день дітей.

Проблема забезпечення прав дитини має своє історичне коріння.  У первісному суспільстві і в середньовіччі до дитини ставилися двояко – з одного боку, жорстоке поводження з дитиною не вважалось ганебним явищем,а з іншого боку – діти були економічно вигідними. Якщо в сім΄ї і країні багато дітей,  це гарантія соціальної міцності.

Першим міжнародним документом, в якому порушується тема прав дитини,  стала  Женевська декларація 1923р. Вона заборонила примусову дитячу працю,визначила необхідність права на освіту,на створення умов які забезпечують нормальний фізичний і психічний розвиток дитини.

В ній зафіксовані основи захисту прав дітей. Вона проголошувала право на материнство і дитинство, на особливе піклування і допомогу. Всі діти,народжені в шлюбі або поза шлюбом, повинні мати однаковий соціальний захист.

20 грудня 1959 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Декларацію прав дитини,яка регулює права дитини в сучасному світі. Це право на соціальний захист,на фізичний та розумовий розвиток,право на захист і допомогу.

В листопаді 1985року були схвалені «Мінімальні стандартні правила щодо здійснення правосуддя стосовно неповнолітніх», відомі як Пекінські правила, а

20 листопада 1989р Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про права дитини.

Основна ідея Конвенції полягає в найкращому забезпеченні інтересів дитини. Положення Конвенції зводяться до чотирьох основних вимог, які мають забезпечити права дітей: виживання, розвиток, захист і забезпечення активної участі в житті суспільства.

 Головний принцип, який проголошує Конвенція, – ВИЗНАННЯ ДИТИНИ ПОВНОЦІННОЮ І ПОВНОПРАВНОЮ ОСОБИСТІСТЮ.

Права дитини визначені в даній Конвенції умовно можна об’єднати у п’ять груп.

1.Громадянскі права:

ü Право на ім‘я і національнісь (ст.7)

ü Право на національну приналежність (ст.20,30)

2.Політичні права

ü свобода думки (ст.12)

ü свобода висловлювань (ст.13)

ü свобода переконань і віросповідання (ст. 14)

ü вільний доступ до інформації(ст.17)

ü свобода асоціацій і мирних зборів(ст.15)

3.Економічні права

ü Право на належний рівень життя (ст.27)

ü Право на захист від економічної експлуатації (ст.32)

 4.Соціальні права

ü право на освіту (ст.28,29)

ü право на охорону здоров‘я (ст.24)

ü право на соціальне забезпечення(ст.26)

ü право знати своїх батьків, на піклування та виховання в сім‘ї (ст.7-9)

ü права дитини – сироти (ст.20,21)

ü права дитини – інваліда (ст.23)

5.Культурні права

ü Право на відпочинок і дозвілля (ст.31)

27 лютого 1991 року Верховна Рада  України ратифікувала цю Конвенцію, а 27 вересня 1991 року документ набув чинності у нашій країні.

 Крім того, у 2003 та 2005 роках Верховна Рада ратифікувала два факультативні протоколи до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції, дитячої порнографії та щодо участі дітей у збройних конфліктах.

Хто ж має статус «дитини»? Та що таке «права дитини»?

Відповідно до законодавства України  ДИТИНОЮ Є ОСОБА ВІКОМ ДО 18 РОКІВ (до досягнення нею повноліття).

Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років, а неповнолітньою  - у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

В свою чергу, права дитини – це ряд прав і свобод, які мають українці віком до 18 років.

Якими нормативно-правовими актами регулюються права дитини в Україні?

Основним міжнародним документом, який регулює це питання, є Конвенція ООН про права дитини. А в  українському законодавстві актами, що регулюють права дитини є –

ü Конституція України,  

ü Сімейний кодекс України,  

ü Закон України «Про охорону дитинства»,  

ü Цивільний кодекс України.

Як змінюється об’єм прав дитини залежно від віку в Україні?

Так, вже від народження дитина має право на: ім’я; громадянство; піклування і турботу; медичну допомогу; достатнє і здорове харчування; повагу; сповідування власної релігії, право бути вислуханим, висловлення власної думки; гідне ставлення до себе та на захист від будь-якої роботи, яка може бути небезпечною для здоров’я.

З 2 місяців до 3 років дитина має право бути всиновленою та відвідувати ясла.

З 3 до 6 (7)  років дитина має право відвідувати дитячий садок.

Коли дитина досягає 6 років, вона має право відвідувати школу; бути членом дитячих громадських організацій; право укладати дрібні побутові правочини (наприклад, купувати хліб чи цукерку).

З  7 років дає згоду на зміну свого прізвища у разі зміни прізвища батьків,або одного з них; на запис усиновлювача її матір΄ю чи батьком;

З 10років дає згоду на визначення місця проживання;

З 14 років: отримує право  на свободу пересування і вибір місця проживання; на отримання ІD –карти громадянина України (яка дійсна протягом 4 років),  право самостійно розпоряджатися своїм заробітком,стипендією; право брати участь в розпорядженні аліментів; право укладати банківський договір,вклад і розпоряджатися ним; право самостійно здійснювати інтелектуальну діяльність; право набуття або вихід з громадянства;  на зміну прізвища; право відмовитись від спадщини; звертатись до суду;

З 15 років: право прийматись на роботу за згодою одного із батьків або особи, що його замінює; право отримання  першого робочого місця на строк не менше двох років, право працювати 24 години на тиждень; бути засновником молодіжних і громадських організацій;

З 16 років: право змінити своє прізвище та (або) власне ім’я) на власний розсуд, на здійснення підприємницької діяльності; право укладати трудовий договір і працювати 36 годин на тиждень;  право навчатися водінню автомобілем, вільно і  самостійно виїжджати за межі України, керувати мототранспортними засобами, брати шлюб за рішенням суду, якщо буде встановлено, що це відповідає інтересам дитини;

 З 17 років юнаки приписуються до призовних дільниць;

Ну і з 18 років у особи настає повна дієздатність,  втрачається статус дитини і особа отримує всі права дорослої людини.

Які існують механізми захисту, якщо права  дитини  порушені?

Це:

ü Самозахист ( в рамках закону);

ü Захист з боку батьків;

ü Звернення до поліції;

ü Звернення до органів опіки й піклування;

ü Звернення до суду;

ü Звернення до органів державної влади;

ü Звернення до громадських організацій;

ü Звернення до Уповноваженого з прав дитини;

ü Звернення до представників у справах дітей та соціальних служб

А ще в нагоді можуть стати ТЕЛЕФОНИ ДОВІРИ :

ü Національна Поліція України

102

 

ü Національна дитяча "гаряча" дитяча лінія в Україні

116111     або     0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00)

 

ü Гаряча телефонна лінія щодо булінгу

116 000

 

ü Гаряча лінія з питань запобігання насильства

 116 123     або     0 800 500 325

 

ü Уповноважений Верховної Ради з прав людини

0 800 501 720

 

ü Уповноважений Президента України з прав дитини

044 225 76 75

 

ü Національна "гаряча лінія" з питань насильства та захисту прав дітей –

0 800 500 33 5

 

ü Цілодобовий телефон довіри з питань допомоги жертвам насилля у сім`ї - 044 451 5451

 

ü Телефон гарячої лінії UNICEF Україна –

           044 254 24 50

ü Телефон гарячої лінії Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини –

044 253 75 89

 

ü Телефонна "гаряча лінія" Міністерства освіти і науки України –

044 279 35 74

ü Гаряча лінія "Служби розшуку дітей" –

0 800 50 14 14

Безкоштовно, анонімно, конфіденційно!


А ЧИ ДОБРЕ ВИ ЗНАЄТЕ  ПРАВА ДІТЕЙ ?

Вашій увазі правова вікторина «ПОДОРОЖ МІСТОМ ДОБРОТИ».

 Перейдіть за ссилкою:

https://www.youtube.com/watch?v=ahUZKR6ndkc












Коментарі