Щорічно, 20 листопада, у річницю прийняття Конвенції про права дитини, світова
спільнота відзначає Всесвітній день дітей.
Проблема забезпечення прав дитини має своє історичне коріння. У первісному суспільстві і в середньовіччі до
дитини ставилися двояко – з одного боку, жорстоке поводження з дитиною не
вважалось ганебним явищем,а з іншого боку – діти були економічно вигідними.
Якщо в сім΄ї і країні багато дітей, це
гарантія соціальної міцності.
Першим міжнародним документом, в якому порушується тема прав дитини, стала Женевська декларація 1923р. Вона заборонила
примусову дитячу працю,визначила необхідність права на освіту,на створення умов
які забезпечують нормальний фізичний і психічний розвиток дитини.
В ній зафіксовані основи захисту прав дітей. Вона проголошувала право на
материнство і дитинство, на особливе піклування і допомогу. Всі діти,народжені
в шлюбі або поза шлюбом, повинні мати однаковий соціальний захист.
20 грудня 1959 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Декларацію прав
дитини,яка регулює права дитини в сучасному світі. Це право на соціальний
захист,на фізичний та розумовий розвиток,право на захист і допомогу.
В листопаді 1985року були схвалені «Мінімальні стандартні правила щодо
здійснення правосуддя стосовно неповнолітніх», відомі як Пекінські правила, а
20 листопада 1989р Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про права
дитини.
Основна ідея Конвенції полягає в найкращому забезпеченні інтересів дитини.
Положення Конвенції зводяться до чотирьох основних вимог, які мають забезпечити
права дітей: виживання, розвиток, захист і забезпечення активної участі в житті
суспільства.
Головний принцип, який проголошує
Конвенція, – ВИЗНАННЯ ДИТИНИ ПОВНОЦІННОЮ І ПОВНОПРАВНОЮ ОСОБИСТІСТЮ.
Права дитини визначені в даній Конвенції умовно можна об’єднати у п’ять
груп.
1.Громадянскі права:
ü Право на ім‘я і національнісь (ст.7)
ü Право на національну приналежність (ст.20,30)
2.Політичні права
ü свобода думки (ст.12)
ü свобода висловлювань (ст.13)
ü свобода переконань і віросповідання (ст. 14)
ü вільний доступ до інформації(ст.17)
ü свобода асоціацій і мирних зборів(ст.15)
3.Економічні права
ü Право на належний рівень життя (ст.27)
ü Право на захист від економічної експлуатації (ст.32)
4.Соціальні права
ü право на освіту (ст.28,29)
ü право на охорону здоров‘я (ст.24)
ü право на соціальне забезпечення(ст.26)
ü право знати своїх батьків, на піклування та виховання в
сім‘ї (ст.7-9)
ü права дитини – сироти (ст.20,21)
ü права дитини – інваліда (ст.23)
5.Культурні права
ü Право на відпочинок і дозвілля (ст.31)
27 лютого 1991 року Верховна Рада України ратифікувала цю Конвенцію, а 27
вересня 1991 року документ набув чинності у нашій країні.
Крім того, у 2003 та 2005 роках
Верховна Рада ратифікувала два факультативні протоколи до Конвенції про права
дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції, дитячої порнографії та щодо
участі дітей у збройних конфліктах.
Хто ж має статус «дитини»? Та що таке «права дитини»?
Відповідно до законодавства України ДИТИНОЮ
Є ОСОБА ВІКОМ ДО 18 РОКІВ (до досягнення нею повноліття).
Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років, а неповнолітньою
- у віці від чотирнадцяти до
вісімнадцяти років.
В свою чергу, права дитини – це ряд прав і свобод, які мають українці віком
до 18 років.
Якими нормативно-правовими актами регулюються права дитини в Україні?
Основним міжнародним документом, який регулює це питання, є Конвенція ООН про
права дитини. А в українському
законодавстві актами, що регулюють права дитини є –
ü Конституція України,
ü Сімейний кодекс України,
ü Закон України «Про охорону дитинства»,
ü Цивільний кодекс України.
Як змінюється об’єм прав дитини залежно від віку в Україні?
Так, вже від народження дитина має право на: ім’я; громадянство; піклування
і турботу; медичну допомогу; достатнє і здорове харчування; повагу;
сповідування власної релігії, право бути вислуханим, висловлення власної думки;
гідне ставлення до себе та на захист від будь-якої роботи, яка може бути
небезпечною для здоров’я.
З 2 місяців до 3 років дитина має право бути всиновленою та відвідувати
ясла.
З 3 до 6 (7) років дитина має право
відвідувати дитячий садок.
Коли дитина досягає 6 років, вона має право відвідувати школу; бути членом
дитячих громадських організацій; право укладати дрібні побутові правочини
(наприклад, купувати хліб чи цукерку).
З 7 років дає згоду на зміну свого
прізвища у разі зміни прізвища батьків,або одного з них; на запис усиновлювача
її матір΄ю чи батьком;
З 10років дає згоду на визначення місця проживання;
З 14 років: отримує право на свободу
пересування і вибір місця проживання; на отримання ІD –карти громадянина
України (яка дійсна протягом 4 років), право
самостійно розпоряджатися своїм заробітком,стипендією; право брати участь в
розпорядженні аліментів; право укладати банківський договір,вклад і
розпоряджатися ним; право самостійно здійснювати інтелектуальну діяльність; право
набуття або вихід з громадянства; на
зміну прізвища; право відмовитись від спадщини; звертатись до суду;
З 15 років: право прийматись на роботу за згодою одного із батьків або
особи, що його замінює; право отримання
першого робочого місця на строк не менше двох років, право працювати 24
години на тиждень; бути засновником молодіжних і громадських організацій;
З 16 років: право змінити
своє прізвище та (або) власне ім’я) на власний розсуд, на здійснення
підприємницької діяльності; право укладати трудовий договір і працювати 36
годин на тиждень; право навчатися
водінню автомобілем, вільно і самостійно
виїжджати за межі України, керувати мототранспортними засобами, брати шлюб за
рішенням суду, якщо буде встановлено, що це відповідає інтересам дитини;
З 17 років юнаки приписуються до призовних
дільниць;
Ну і з 18 років у особи
настає повна дієздатність, втрачається
статус дитини і особа отримує всі права дорослої людини.
Які існують механізми
захисту, якщо права дитини порушені?
Це:
ü Самозахист
( в рамках закону);
ü Захист
з боку батьків;
ü Звернення
до поліції;
ü Звернення
до органів опіки й піклування;
ü Звернення
до суду;
ü Звернення
до органів державної влади;
ü Звернення
до громадських організацій;
ü Звернення
до Уповноваженого з прав дитини;
ü Звернення
до представників у справах дітей та соціальних служб
А ще в нагоді можуть
стати ТЕЛЕФОНИ ДОВІРИ :
ü Національна
Поліція України
102
ü Національна дитяча "гаряча" дитяча лінія в Україні
116111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00)
ü Гаряча
телефонна лінія щодо булінгу
116 000
ü Гаряча
лінія з питань запобігання насильства
116 123 або 0
800 500 325
ü Уповноважений
Верховної Ради з прав людини
0 800 501 720
ü Уповноважений
Президента України з прав дитини
044 225 76 75
ü Національна
"гаряча лінія" з питань насильства та захисту прав дітей –
0 800 500 33 5
ü Цілодобовий
телефон довіри з питань допомоги жертвам насилля у сім`ї - 044 451 5451
ü Телефон
гарячої лінії UNICEF Україна –
044 254 24 50
ü Телефон
гарячої лінії Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини –
044 253 75 89
ü Телефонна
"гаряча лінія" Міністерства освіти і науки України –
044 279 35 74
ü Гаряча
лінія "Служби розшуку дітей" –
0 800 50 14 14
Безкоштовно, анонімно,
конфіденційно!
А ЧИ ДОБРЕ ВИ ЗНАЄТЕ ПРАВА ДІТЕЙ ?
Вашій увазі правова вікторина «ПОДОРОЖ МІСТОМ ДОБРОТИ».
Перейдіть за ссилкою:
https://www.youtube.com/watch?v=ahUZKR6ndkc
Коментарі
Дописати коментар