ДЕНЬ ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРА УКРАЇНИ

 

 

…Розгорнуло прапор

 сонячно-блакитний,

Прапор України,

 рідний, заповітний!

Олександр Олесь

23 серпня, напередодні Дня Незалежності , Україна відзначає свято – День Державного Прапора.

Це – данина поваги до символу держави, що пройшов довгий, часом героїчний, шлях. Під рідним прапором український народ утвердив віковічну мрію про державність, соборність і самостійність.

Як символ країни він є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.

ОФІЦІЙНО…

У статті 20 Конституції України вказано, що державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Державний Прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

На загальнодержавному рівні свято встановлено Указом Президента України Леоніда Кучми від 23.08.2004 № 987/2004 «Про День Державного Прапора України», у якому зазначено: «На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України постановляю установити в Україні День Державного Прапора України, який відзначати щорічно 23 серпня».

ІСТОРІЯ

Прапор як символ, спочатку як засіб сигналізації, виник за античних часів. Спершу використовувався в країнах Європи і поширився на українські землі в добу Середньовіччя. Найчастіше прапором вважався шматок тканини, прикріплений до списа, що мав вказувати на місце збору воїнів. Жодне військо без прапора не вирушало в похід і не вступало в бій. Слов'яни, за словами обожнювали свої прапори і вірили, що у воєнний час вони є найсвятішими від усіх ідолів.

 Знамена спочатку возили разом із зброєю, перед боєм ставили на узвишші, щоб кожен ратник бачив їх. Літописи зберегли такі вирази: "наволочив стяги" – що означало прикріпити їх до держаків, і "поставити стяги", що символізувало готовність війська до бою.

Історичні джерела донесли до нас скупі відомості про кольори, які використовувалися на просторах Київської Русі. Автор "Слова про Ігорів похід" згадує "червлен стяг" і "белу хоруговь".

Але  використання і  жовтого та блакитного кольорів (з різними відтінками) на прапорах України-Русі простежується ще в дохристиянські часи.

На доказ історичного коріння традицій поєднання синьо-жовтого кольорів на Україні свідчить і те, що заснованому місту Львову в 1256 році надавався герб, на якому зображений золотий лев на блакитному тлі. Ці ж кольори поєднувалися на прапорах Руського Воєводства за часів Речі Посполитої.

У козацько-гетьманську добу українське прапорництво розвивалося дуже інтенсивно, прапор був у кожного куреня, у кожної сотні, у кожному полку. Навіть виникла така посада як хорунжий – особа, яка відповідала за прапор. Прапори тоді були різної форми: трикутні, трапецієвидні, чотирикутні тощо.

З XVIII ст. полкові і сотенні козацькі прапори Війська Запорозького в основному стали виготовляти з блакитного полотнища, на яке жовтою фарбою наносилися зорі, хрести, зброя.

З революцією 1848–1849 рр. пов'язана поява українського прапора (жовтого з блакитним) в австро-угорській частині України. У жовтні 1848 р. Головна Руська Рада у Львові ухвалила жовто-синє сполучення кольорів прапора. Ці колірні сполучення швидко поширились на українські землі, що перебували на той час у складі Австро-Угорщини, а після революції 1905 – 1907 рр. у Росії – і в Наддніпрянській Україні.

З початком Першої світової війни 1914 – 1918 рр. на західноукраїнських землях найбільше поширюється поєднання жовто-блакитних кольорів. Ці прапори супроводжували на західноукраїнських землях і відзначення 100-річного ювілею Великого Кобзаря.

22 березня  1918 р. Центральна Рада в Києві ухвалила "Закон про державний прапор Української Народної Республіки", який був жовто-блакитним. У 1918 р., у період Гетьманату Павла Скоропадського, порядок кольорів було змінено на синьо-жовтий. Таким він залишився і в період влади Директорії.

У листопаді 1918 р. у Львові Українська Національна Рада затвердила "Тимчасовий основний закон", який дав назву новоствореній державі – Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР).

Артикул 5 цього закону проголошував прапор держави – блакитно-жовтий.

20 березня 1920 року ухвалено крайовий синьо-жовтий прапор для Закарпатської України, а 15 березня 1939 р. він був прийнятий як державний прапор Карпатської України.

 СЬОГОДЕННЯ

Упродовж історичного становлення Української держави  синьо-жовтий прапор був символом боротьби за національні та соціальні права українського народу і за часів незалежності став Державним Прапором України. У ньому втілені віковічні прагнення до миру, праця, краса і багатство рідної землі.

Синій та жовтий колір прапора – поєднання чистого, мирного безхмарного неба, що простягнулося над жовтим безмежжям хлібного лану – символу мирної праці і достатку. Усим тим, чим славилася наша Вітчизна  споконвіку.

Із проголошенням незалежності України віддали належне синьо-жовтому знамену й визначили його національним символом козацтва впродовж багатьох століть. Український народ не міг відкинути історичну традицію створення своєї держави саме під цим знаменом. А 28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила державним прапором України синьо-жовтий стяг.

Зараз він поєднує наших співвітчизників по всьому світу відданістю до нашої країни та надихає нас невтомно працювати задля її майбутнього.

Мільйони  українців щоразу переповнені надзвичайною гордістю і радістю, коли синьо-жовтий стяг знаменує про нову перемогу українців на спортивних аренах, пісенних конкурсах і міжнародних змаганнях.  Він надає наснаги  тисячам наших хоробрих захисників, які щоденно відстоюють нашу свободу і незалежність. Це святиня, якою ми вшановуємо пам’ять про загиблих Героїв.

Щиро вітаємо співвітчизників з Днем Державного Прапора України! Нехай наш прапор завжди гордо майорить над Україною та буде надійним оберегом у всіх наших справах та помислах!