ДОДАТКОВІ ВИТРАТИ НА ДИТИНУ

Згідно з інформацією наданою Міністерством юстиції України, за 2019 рік було зареєстровано 237 858 шлюбів та 38 472 розлучення. 

 Перше місце по реєстрації та розірванню шлюбів зайняла столиця - 27 988 реєстрацій і 4 297 розлучень. 

 Найбільш неактивними в реєстрації шлюбів виявилися жителі Луганської області - 3 470, а в розірванні жителі Закарпаття - всього 387 реєстраційних записів. 

 Наведені вище цифри говорять про те, що за 2019 рік розлучень було в 6 разів менше, ніж реєстрацій шлюбів. Що стосується 2020 року на даний момент відсутня будь-яка офіційна інформація. 

 Далі необхідно відступити про радісних цифр статистики, оскільки, як правило сім'ї в яких відбуваються розлучення, мають дітей. Згідно статті 109 Сімейного кодексу України, подружжя, які мають дітей, мають право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто проживатиме окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Суд виносить рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Суд виносить рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подачі заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу. 

 Слід зауважити, що в 90% випадків при розірванні шлюбу подружжя, які мають дітей, дитина за рішенням суду залишається жити з матір'ю, а батько не дивлячись на те, що буде проживати окремо зобов'язаний брати активну матеріальну і духовну участь в житті і розвитку його дитини. Аналогічне зобов'язання покладається і на матір в разі, якщо дитина буде жити з батьком. 

 Не було б теми для консультації, якби всі, хто дає життя, а після розриває шлюб в слідстві об'єктивних на те причин, при цьому не мав низьку соціальну відповідальність і брав активну матеріальну і духовну участь в житті і розвитку його дитини. 

 Згідно частин 1-2 статті 141 Сімейного Кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. 

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу. 

 Згідно статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. 

 Повноліття досягається одночасно з досягненням 18-ти річного віку. 

 Частинами 2-3 статті 181 Сімейного кодексу України, встановлено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в його утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. 

 До якого віку батьки зобов'язані утримувати дитину? 

Як з'ясували раніше, законодавство України, а зокрема Сімейний кодекс України статтею 180 покладає на батьків зобов'язання по утриманню їх дітей до досягнення ними повноліття.

 За загальним правилом цей термін обмежується досягненням дитиною 18-ти річчя, але як відомо у кожного правила є винятки. 

 Статтею 199 Сімейного кодексу України, покладено обов'язок на батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання.

 Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. 

 Слід зауважити, що право на таке утримання припиняється у разі припинення навчання. Простими словами, в період між 18-ти і 23-ма роками, якщо дитина вчилася і закінчила, кинула навчання - зобов'язання по її утриманню до досягнення 23-ти річного віку автоматично припиняється.

Що входить в додаткові витрати на дитину? Участь батьків у додаткових витратах на дітей. 

Відповідно до статті 185 Сімейного кодексу України, покладено зобов'язання щодо прийняття участі батьків у додаткових витратах на дитину. Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою (лікуванням), каліцтвом тощо). 

 Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. 

 Додаткові витрати на дитину крім аліментів 

 Стаття 193 Сімейного кодексу України встановлює можливість стягнення аліментів та інших коштів на дитину, яка перебуває у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі. 

Влаштування дитини до закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу не припиняє стягнення аліментів на користь того з батьків, з ким до цього проживала дитина, якщо вони витрачаються за цільовим призначенням. 

 Якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров'я, навчальний або інший заклад, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах. 

 За рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України. 

 На особистий рахунок дитини перераховуються також державні пенсії, інші види допомоги та відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника. 

 Як стягнути додаткові витрати на дитину? 

У разі, коли батько який проживає окремо від дитини, не приймає добровільної матеріальної і духовної участі в її житті і розвитку, необхідно звертатися до суду з позовною заявою про стягнення додаткових витрат.

 Дане право забезпечується частиною 1 статті 18 Сімейного кодексу України, кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцятирічного віку, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. 

 До досягнення дитиною 14-ти річного віку з позовною заявою про стягнення додаткових витрат в суд звертається батько з яким живе дитина, а з моменту досягнення 14-ти річчя, дитина має право звернутися до суду самостійно. 

 У примусовому порядку стягнення додаткових витрат на дитину відбувається тільки за рішенням суду, яке набрало законної сили. 

 Консультацію підготував: © Адвокат Руденко Артем Олександрович 

 ДЖЕРЕЛО: Юридичний ресурс Протокол