30 липня світова спільнота відзначає Всесвітній
день протидії торгівлі людьми.
В рамках правової
освіти ЦПІ в читальній залі ЧОБЮ діє інформаційна поличка «СУЧАСНЕ РАБСТВО – ЦЕ МІЖНАРОДНИЙ ЗЛОЧИН».
За оцінкою Міжнародної організації праці,
жертвами примусової праці є 21 млн людей. За даними Глобальної доповіді ООН
щодо торгівлі людьми, частка жінок і дітей складає 71%.
Незважаючи на здійснення певних зусиль з боку
держави в напрямку протидії торгівлі людьми – ця проблема залишається
актуальною і має стійкі тенденції до поширення.
Поняття «торгівля людьми» набуває нового
змісту. Якщо раніше йшлося здебільшого про сексуальне рабство, то сьогодні воно
увібрало в себе широкий спектр форм: від трудової експлуатації до нелегальної
трансплантації органів.
Способи використання людей доволі
різноманітні. Чоловіків експлуатують як будівельників, шахтарів, на
сільськогосподарських роботах; жінок – як домогосподарок, швачок, мийниць
посуду. Дітей використовують здебільшого у жебрацтві та як дешеву робочу силу
на некваліфікованих роботах або у розповсюдженні наркотиків серед підлітків.
Злочин «торгівля людьми», зазвичай,
прихований. Його жертви не хочуть згадувати й переповідати пережиті ними
жахіття. І все-таки, постраждалим жінкам психологічно дещо простіше, ніж
чоловікам, розповісти, що з ними сталося. А постраждалих чоловіків стає дедалі
більше, проте вони соромляться звертатися до спеціальних служб. Серед постраждалих не лише молодь. Тут немає
вікових обмежень. У жебракування, втягують як дітей, так і літніх людей.
Торгівля людьми
не визнає державних кордонів, не зважає на відмінності між розвинутими
державами і державами, що розвиваються. Вона легко адаптується як до бідності,
так і до розкоші, є актуальною майже для всіх народів. Отже, боротьба із цим
злочином, порушенням прав людини у сучасному світі, вимагає об'єднання зусиль
міжнародної спільноти та громадськості кожної країни, кожного регіону.
Як зазначається
в документах ООН, чоловіки, жінки та діти потрапляють до рук торговців людьми
як в своїх країнах, так і за кордоном. При цьому страждають всі країни, будь то
країна походження, транзиту або призначення. Рабство як в стародавній, так і
сучасній формі - явище не тільки ганебне; це, за словами борця за скасування
рабства Джона Уеслі, «огидна сукупність всіх гидот», якій немає місця в нашому
світі.
У
2010 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Глобальний план дій по боротьбі з
торгівлею людьми, закликавши уряди в усьому світі вжити скоординованих і
послідовних заходів, щодо перемогти над цим злом. План передбачає інтеграцію
боротьби з торгівлею людьми в більш широкі програми ООН для того, щоб
прискорити темпи розвитку і підвищити ступінь безпеки в усьому світі. Одним з
найважливіших положень Плану є створення цільового фонду ООН для добровільних
внесків на користь жертв торгівлі людьми, особливо жінок і дітей.
Проблема
торгівлі людьми та співпраці громадських організацій і державних установ щодо
реінтеграції осіб, постраждалих від торгівлі людьми ця проблема
надзвичайно актуальна, адже торгівля людьми є одним із найсерйозніших
злочинів проти людини, який має як економічні, так і соціальні, педагогічні,
психологічні причини.
Як
правило,
злочин починається
з того,
що торгівці людьми пропонують
своїм майбутнім жертвам привабливі
можливості
працевлаштування. У багатьох випадках особа дізнається
про дійсні
«умови договору»
лише після своєї появи у місці призначення,
коли в неї відбирають
паспорт,
вдаються до фізичного та психічного
насильства
щодо неї,
вимагають відпрацювання
коштів,
витрачених
на оформлення
документів,
віз та проїзних квитків.
Згодом, залежність жертви посилюється за схемою
сфабрикованих боргів, до яких зараховують суми грошей, що їх витратив
роботодавець на незаконне проживання, харчування та продовження терміну
перебування на території іноземної країни за підробленими візами. Таким чином,
людина опиняється в запланованій борговій залежності, яка постійно
збільшується. До неї додаються надумані штрафи та інші витрати.
«Торгівля людьми», відповідно до сучасного
визначення, може бути і без ознаки перетину державних кордонів. Адже є велика
кількість випадків «внутрішньої» торгівлі людьми, що відбувається під час
переміщення людей з одного регіону в інший у межах однієї країни.
Статтею 149 Кримінального кодексу України
передбачено: «Торгівля людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом
якої є людина, а також вербування, переміщення, переховування, передача або
одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу
чи уразливого стану особи, – караються позбавленням волі на строк від трьох до
восьми років».
Під експлуатацією людини у цій статті слід розуміти:
- всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі,
- примусову працю або примусове надання послуг,
- рабство або звичаї подібні до рабства, підневільний стан,
- залучення в боргову кабалу,
- вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди,
- усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусову вагітність,
- втягнення у злочинну діяльність,
- використання у збройних конфліктах тощо.
Торгівля людьми не визнає державних кордонів,
не зважає на відмінності між розвинутими державами і державами, що
розвиваються. Вона легко адаптується як до бідності, так і до розкоші, є
актуальною майже для всіх народів. Отже, боротьба із цим злочином, порушенням
прав людини у сучасному світі, вимагає об'єднання зусиль міжнародної спільноти
та громадськості кожної країни, кожного регіону.
Важливою частиною механізму з реалізації державної
політики щодо запобігання та протидії домашньому насильству, торгівлі людьми є робота консультативних телефонних
«гарячих ліній».
Де шукати допомоги:
Національна
«гаряча лінія» з питань протидії насильству та захисту прав дитини (працює на
базі Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда – Україна»).
386 безкоштовно для абонентів МТС та Київстар
0 800 500
335 дзвінки в межах України безкоштовні
044 205 36
94 для дзвінків у межах Києва та з
закордону
Національна
«гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів (працює
на базі Представництва міжнародної організації з міграції в Україні).
0 800 505 501
дзвінки в межах України безкоштовні
527 безкоштовно
для абонентів МТС, Київстар, life:)
Регіональна
консультативна телефонна «гаряча лінія» з питань запобігання та протидії
домашньому насильству (працює на базі Громадської організації незрячих юристів)
057 705 12 66
Регіональна
консультативна телефонна «гаряча лінія» з попередження торгівлі людьми (працює
на базі міської організації Міжнародної організації «Жіноча громада»)
057 714 38 50
Для перевірки
легальності роботи посередника з працевлаштування за кордоном звертайтеся
до МІНІСТЕРСТВА
СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ:
(044) 289-50-97,
щоденно з 17:00
до 18:00.
Коментарі
Дописати коментар