ПРАВА ДИТИНИ В УКРАЇНІ





Права дитини — система можливостей, які необхідні особі для її комплексного та цілісного розвитку в умовах і відповідно до вимог середовища, беручи до уваги незрілість дитини 

 Яке ж реальне забезпечення прав дітей? 

Чи настправді в Україні можна відбувати себе захищеним? 

Чи кожна дитина має право на майбутнє? 

Відзначемо найголовініше: 

В Україні створено основні засади законодавчого забезпечення у сфері захисту прав дітей. Нормативно-правові акти, що регулюють діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в цілому відповідають загальносвітовим гуманітарним підходам та положенням Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Україною в 1991 році.

 • З метою забезпечення права дітей на сімейне виховання системною стала практика національного усиновлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, влаштування їх під опіку, піклування, в прийомні сім'ї та дитячі будинки сімейного типу.

 • Вдалося закріпити позитивну тенденцію до зменшення числа бездоглядних і безпритульних дітей. Удосконалено діяльність із соціального супроводу сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, розширено мережу закладів соціального захисту та соціального обслуговування. Є позитивні напрацювання щодо підтримки багатодітних сімей. 

Негативним є:

 • висока дитяча смертність,

 • рівень забезпечення охорони дитячого здоров'я,

 • недоступне оздоровлення та відпочинку для всіх дітей,

 • неефективна система захисту дітей від насильства, у тому числі в системі кримінального провадження.

 Актуальні проблеми:

• запровадження нових форм соціальної підтримки сімей з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах;

 • розширення в невеликих містах і сільській місцевості мережі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

 • посилення міжвідомчої співпраці служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, соціальних інспекторів, працівників освіти, охорони здоров'я, органів внутрішніх справ з метою раннього виявлення сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах.

 • запровадження нових форм співпраці місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, бізнес-структур і неурядових організацій. Прикладом такої організації в Україні є Міжнародна комісія з захисту прав людини ( IHRC ). Українське законодавство з питань прав дитини

 • Конституція України 

• Сімейний кодекс України 

 • Цивільний кодекс України

 • Конвенція «Про права дитини» ратифікована ВРУ 27.02.1991

 • Закон України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» 

• Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» 

• Закон України «Про охорону дитинства» Для початку нагадаємо, що дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку. Всі діти, народжені у шлюбі або поза шлюбом, повинні користуватися однаковим соціальним захистом. (Всесвітня декларація прав людини. Стаття 25). 

 Дитина має право:

 • Право на життя. Право на ім’я. 

• Право на громадянство. 

• Право на відсутність дискримінації.

 • Право на свободу совісті і релігійних переконань. 

• Право на життя з батьками.

 • Право на працю. 

• Право на відпочинок.

 • Право на захист життя та здоров’я.

 • Право на освіту.

 • Право на відсутність рабства.

 • Право на житло.

 • Право на свободу слова. 

• Право на отримання іинформації. 

• Право корисування досягненнями культуры. 

• Право створювати сім’ю. 

• Право участі у науково-технічній та художній творчості. 

 Народившись, дитина отримує право на громадянство, має право жити і виховуватися у сім’ї, знати своїх батьків, отримувати від них захист своїх прав і законних інтересів. На ім’я дитини може бути відкрито рахунок у банку. 

Півторарічний громадянин має право відвідувати ясла. 

Трьохрічний громадянин має право відвідувати дитячий садок.

 Шестирічний громадянин має право: 

• відвідувати школу;

 • самостійно заключати дрібні побутові угоди.

 Десятирічний громадянин: 

• дає згоду на зміну свого імені та прізвища; 

• дає згоду на своє всиновлення або передачу в прийомну родину, або відновлення батьківських прав своїх батьків; 

• висловлює свою думку про те, з ким із його батьків, після розірвання шлюбу,він хотів би жити; 

• має право бути заслуханим у ході будь-якого судового або адміністративного розгляду; • може вступати в дитячі суспільні об’єднання.

 Чотирнадцятирічний громадянин:

 • може вибирати місце проживання (за згодою батьків);

 • має право за згодою батьків укладати будь-які угоди; 

• здійснювати свої авторські права, як результат своєї інтелектуальної діяльності;

 • допускається вступ на работу з дозволу батьків (на легку працю не більше 4 годин у день);

 • має право вимагати відміни усиновлення;

 • може навчатися водінню мотоцикла;

 • має право управляти велосипедом під час руху дорогами;

 • несе карну відповідальність за деякі злочини;

 • несе майнову відповідальність по укладених угодах, а також за заподіяну майнову шкоду; 

• може бути виключений зі школи за порушення.

 П’ятнадцятирічний громадянин має право вступу на роботу (24 годинний робочий тиждень). 

Шістнадцятирічний громадянин має право:

 • отримати паспорт; 

• взяти шлюб при наявності поважних причин;

 • управляти мопедом при їзді по дорогах;

 • навчатися водінню автомобіля на дорогах в присутності інструктора; 

• заключати трудовий договір (контракт), рабочий тиждень не повинен перебільшувати 36 годин; 
• підлягає адміністративній та карній відповідальності за правопорушення. 

Сімнадцятирічний громадянин підлягає початковому ставленню на військовий облік (видається приписне свідоцтво). У 18 років настає повна дієздатність громадянина. Отримує всі права та накладає на себе будь-які обов’язки.

Джерело доступу:







Коментарі