Значна кількість чоловіків та жінок в Україні проживають в «цивільному шлюбі», тобто без офіційної реєстрації шлюбу, ведучи спільне господарство, набувачі спільне майно, проявляють шлюбні відносини перед суспільством, разом народжують та виховують дітей.
Безумовно трапляються випадки, коли подружжя розлучаються, або гірше, коли хто - небудь з них вмирає. З настанням таких випадків виникає питання щодо поділу спільно нажитого майна, або отримання спадщини.
З поділом спільного нажитого майна в таких питаннях , «юридичної колізії» - тобто протиріч в застосуванні норм права, не виникає. Стаття 74 Сімейного кодеку України вказує на те, що спільно придбане майно за час спільного проживання чоловіка та жінки, належить їм на праві спільної сумісної власності. Отже, залишається тільки звернутись з позовною заявою до суду з метою довести факт спільного проживання однією сім’єю, та розподілу майна.
Стаття 315 Цивільно-процесуального кодексу України надає право звернутись до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім’єю, саме чоловіка та жінки без шлюбу.
Відносно вирішення питання отримання права на спадщину в такому випадку, значно все складніше, як показує зміст відповідних норм права, регулюючих данні відносини, порядок їх застосування та відповідна діюча судова практика. Як б сказав, вбачається протиріччя між діючими нормами права, усталеною судовою практикою та здоровим глуздом, логікою.
Цивільним кодексом України визначено п’ять черг спадкоємців за законом, які отримують право на успадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги.
Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за час життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Слід звернути увагу, що диспозиція статті 1261 ЦК України не відокремлює поняття подружжя або в законному, або в цивільному шлюбі.
Отже здоровий глузд підказує, якщо на час виникнення питання стосовно набуття права на спадкування, один із подружжя в цивільному шлюбі який його пережив, звертається з позовною заявою до суду про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу з метою отримати право на спадкування за законом в якості подружжя, логічно він повинен бути віднесений до спадкоємця першої черги тому, що під час цивільного шлюбу подружжям могло бути спільно придбане майно. Тому, що в офіційному шлюбі, один із подружжя, не зважаючи на те, що наприклад прожив з померлим незначний період часу(наприклад 2-3 місяці) і не приймав участі в придбанні спадкової маси, обов’язково набуває права першої черги.
ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ, в свої й постанові за № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», з метою забезпечення однакового застосування законодавства про спадкування, надав судам роз’яснення, відносно того, що в випадку встановлення факту проживання однією сім’єю, чоловіка та жінки без шлюбу, подружжя слід визнавати спадкоємцем четвертої черги. Тобто подружжя зрівняли з особами, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини. Переліку осіб четвертої черги не встановлено. В судовій практиці траплялися випадки, коли цими особами себе називали близькі друзі.
Це означає, що подружжя зможе отримати спадщину в тому випадку, якщо не буде спадкоємців першої черги(наприклад батьків померлого, дітей від інших шлюбів); - спадкоємців другої черги(рідних братів, сестер, діда, баби як з боку батька так і збоку матері); - спадкоємців третьої черги( рідних дядька та тітки). Якщо наприклад не залишилось живими спадкоємців другої та третьої черги, за правом представлення спадкоємцями є їхні діти, внуки, правнуки, двоюрідні брати, сестри.
Чим керувалися судді Верховного суду України в 2008 році, надаючи такі роз’яснення, мені не зрозуміло.
Якщо проаналізувати усталену судову практику з розгляду таких справ, навіть до цього часу - 2017 року включно, рішення суддів першої та апеляційної інстанцій, якими подружжя визнаються спадкоємцями першої черги, Верховним судом скасовуються.
Щоб компенсувати «дискримінацію» відносно подружжя в «цивільному шлюбі», їм була надана можливість, керуючись частиною 2 статті 1259 Цивільного кодексу України, в суді доводити, що вони протягом тривалого часу опікувалися, матеріально забезпечували, надавали іншу допомогу своєму чоловікові або дружині, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Якщо такий факт буде доведено, судом може бути надано право на спадкування разом з спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування. Звертаю увагу, що безпорадний стан необхідно доказувати, відповідними записами в медичних документах. Доводити такий факт в суді тільки поясненнями свідків, своїми поясненнями буде недостатньо, якщо у вас буде відповідач- спадкоємець попередніх черг(першої, другої, третьої) та який буде заперечувати ваше право на спадщину, навіть якщо ви прожили зі своїм подружжя в цивільному шлюбі і десять і двадцять років. Тому, якщо подружжя вважає достатнім проживати в цивільному шлюбі, слід подумати за своє майбутнє.
Автор статі: Адвокат Анатолій Фесенко
ДЖЕРЕЛО ДОСТУПУ:
Безумовно трапляються випадки, коли подружжя розлучаються, або гірше, коли хто - небудь з них вмирає. З настанням таких випадків виникає питання щодо поділу спільно нажитого майна, або отримання спадщини.
З поділом спільного нажитого майна в таких питаннях , «юридичної колізії» - тобто протиріч в застосуванні норм права, не виникає. Стаття 74 Сімейного кодеку України вказує на те, що спільно придбане майно за час спільного проживання чоловіка та жінки, належить їм на праві спільної сумісної власності. Отже, залишається тільки звернутись з позовною заявою до суду з метою довести факт спільного проживання однією сім’єю, та розподілу майна.
Стаття 315 Цивільно-процесуального кодексу України надає право звернутись до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім’єю, саме чоловіка та жінки без шлюбу.
Відносно вирішення питання отримання права на спадщину в такому випадку, значно все складніше, як показує зміст відповідних норм права, регулюючих данні відносини, порядок їх застосування та відповідна діюча судова практика. Як б сказав, вбачається протиріччя між діючими нормами права, усталеною судовою практикою та здоровим глуздом, логікою.
Що я маю на увазі.
Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за час життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Слід звернути увагу, що диспозиція статті 1261 ЦК України не відокремлює поняття подружжя або в законному, або в цивільному шлюбі.
Отже здоровий глузд підказує, якщо на час виникнення питання стосовно набуття права на спадкування, один із подружжя в цивільному шлюбі який його пережив, звертається з позовною заявою до суду про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу з метою отримати право на спадкування за законом в якості подружжя, логічно він повинен бути віднесений до спадкоємця першої черги тому, що під час цивільного шлюбу подружжям могло бути спільно придбане майно. Тому, що в офіційному шлюбі, один із подружжя, не зважаючи на те, що наприклад прожив з померлим незначний період часу(наприклад 2-3 місяці) і не приймав участі в придбанні спадкової маси, обов’язково набуває права першої черги.
Але так не сталося.
ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ, в свої й постанові за № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», з метою забезпечення однакового застосування законодавства про спадкування, надав судам роз’яснення, відносно того, що в випадку встановлення факту проживання однією сім’єю, чоловіка та жінки без шлюбу, подружжя слід визнавати спадкоємцем четвертої черги. Тобто подружжя зрівняли з особами, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини. Переліку осіб четвертої черги не встановлено. В судовій практиці траплялися випадки, коли цими особами себе називали близькі друзі.
Це означає, що подружжя зможе отримати спадщину в тому випадку, якщо не буде спадкоємців першої черги(наприклад батьків померлого, дітей від інших шлюбів); - спадкоємців другої черги(рідних братів, сестер, діда, баби як з боку батька так і збоку матері); - спадкоємців третьої черги( рідних дядька та тітки). Якщо наприклад не залишилось живими спадкоємців другої та третьої черги, за правом представлення спадкоємцями є їхні діти, внуки, правнуки, двоюрідні брати, сестри.
Чим керувалися судді Верховного суду України в 2008 році, надаючи такі роз’яснення, мені не зрозуміло.
Якщо проаналізувати усталену судову практику з розгляду таких справ, навіть до цього часу - 2017 року включно, рішення суддів першої та апеляційної інстанцій, якими подружжя визнаються спадкоємцями першої черги, Верховним судом скасовуються.
Щоб компенсувати «дискримінацію» відносно подружжя в «цивільному шлюбі», їм була надана можливість, керуючись частиною 2 статті 1259 Цивільного кодексу України, в суді доводити, що вони протягом тривалого часу опікувалися, матеріально забезпечували, надавали іншу допомогу своєму чоловікові або дружині, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Якщо такий факт буде доведено, судом може бути надано право на спадкування разом з спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування. Звертаю увагу, що безпорадний стан необхідно доказувати, відповідними записами в медичних документах. Доводити такий факт в суді тільки поясненнями свідків, своїми поясненнями буде недостатньо, якщо у вас буде відповідач- спадкоємець попередніх черг(першої, другої, третьої) та який буде заперечувати ваше право на спадщину, навіть якщо ви прожили зі своїм подружжя в цивільному шлюбі і десять і двадцять років. Тому, якщо подружжя вважає достатнім проживати в цивільному шлюбі, слід подумати за своє майбутнє.
Автор статі: Адвокат Анатолій Фесенко
ДЖЕРЕЛО ДОСТУПУ:
Коментарі
Дописати коментар